У минулому номері ми розпочали не зовсім приємну, але достатньо актуальну тему світової фінансової кризи і її вплив на українську економіку. Тоді ще ніхто не міг спрогнозувати такого сильного її розвитку в Україні з такими згубними наслідками для економіки та населення. Майже всі експерти та аналітики, чи то за відсутності подібних прецедентів останніми роками, чи то за наявності достатньо оптимістичних настроїв відносно можливостей української економіки та банківського сектору, прогнозували виникнення певних проблем і успішне їх подолання.А тепер головною проблемою для всіх є питання: „Чи провалиться під зимовий лід 2008-2009 року український фінансовий ринок? Чи може вистоїть?”. До фінансових проблем підприємці і населення вже себе підготувало, а от до повного дефолту, в умовах постійного коливання та відсутності політичної і економічної стабільності – ще ні. Чи може більшість з нас залишається просто наївними оптимістами?
За умови жвавого обговорення фінансової кризи, виникають нові теорії причин виникнення кризи. Однією з таких є версія про те, що найбільшою проблемою сучасного світу є розподіл суспільства на бідних і багатих. Необґрунтований розподіл доходів викликає збільшення неплатоспроможного попиту. Економіка не може відповісти на свої головні запитання: як?, що? і для кого виробляти? Особливо на останнє, оскільки споживачі з високим рівнем доходу купують рідко, але дорогі речі і в малій кількості, а все інше, що спрямоване на масове споживання залишається на виробничих складах. Численні кредити створили ілюзію купівельної спроможності і підмінили реальні доходи людей. Знаючи причину, можна знайти вихід ситуації, проте в Україні відбувається все навпаки – людей відправляють у вимушені відпустки чи, що ще гірше, звільняють з роботи, тим самим роблячи їх ще біднішими. Достатньо важко придумати дієвий інструмент розподілу доходів у суспільстві. Навіть, як би в Україні з’явився сучасний Робін Гуд, то його б швидко знайшли і знешкодили в українському «Шервудському лісі». Сучасні олігархи мало інвестують грошей в розвиток економіки і обирають найприбутковіші проекти для того, щоб в кінці року підвести радісну для них статистику збільшення капіталу і підвищення в рейтингу найбагатших людей України і світу.
Криза в Україні розпочалася з проблем металургійної і хімічної промисловості, оскільки на світових ринках різко впав попит на продукцію цих галузей, які мають важливе значення для економіки і соціальної стабільності країни. Проте зараз вже всі забули про проблеми промисловості і повністю переключилися на кризу банківського сектору і валютні спекуляції. Хоча проблеми в підприємств залишилися, які залежать, в кожному окремому випадку, від рівня фінансової заборгованості компанії та зниження попиту на її продукцію. За даними НБУ вперше з листопада 2005 року відбулось зниження реального ВВП (-2,1%), за січень-жовтень економічне зростання уповільнилось до 5,8% порівняно з 6,9% за 9 місяців. Кризові явища проявились майже у всіх видах економічної діяльності.
Компанії, які розвивалися за рахунок кредитних ресурсів, першими відчули кризу ліквідності і почали застосовувати антикризові заходи, які б підтримали їхню діяльність.
Традиційними антикризовими заходами, до яких вдаються великі компанії є: оптимізація і жорсткий контроль витрат, контроль над платежами і заборгованостями, реструктуризація, злиття і поглинання, перегляд стратегії діяльності. Перші два заходи ми вже встигли відчути в українській економіці, оскільки компанії почали закривати неприбуткові об’єкти, скорочувати персонал, зменшувати витрати на оплату праці тощо. А компанії, до яких криза ще не торкнулася, просто спостерігають за подіями і навчаються на чужих помилках.
Нинішня криза стане важким випробуванням для управлінських талантів вітчизняних топ-менеджерів і керівників, які не мають досвіду роботи в період економічного спаду. Виводити на ринок нові продукти, відкривати нові офіси і наймати нових людей, безсумнівно, тяжка праця, але точно приємніша, ніж зупиняти виробництво, урізати зарплати та звільняти персонал. І в цьому випадку менеджерам варто пам’ятати, що необдумане надто швидке й істотне скорочення витрат може призвести до того, що зовсім не залишиться резервів для зростання, коли криза мине.
У багатьох українських підприємств і банків, особливо з багаторічною історією діяльності, накопичився солідний досвід виживання в умовах різних криз: локальних, галузевих, політичних. Але досвіду роботи в ситуації, подібній до нинішньої, немає ні в кого. Криза 2008 року вирізняється своєю глобальністю, неочікуваністю і майже цілковитою відсутністю можливості запозичення ресурсів на зовнішніх ринках. До цього часу економіка України, хоч і в умовах постійної політичної нестабільності, все ж таки розвивалася, банки успішно збільшували свої кредитні портфелі і прибутки, люди працювали і отримували заробітну плату. Згідно „Основних засад грошово-кредитної політики на 2009 рік” затверджених НБУ, у поточному році реальний ВВП (за січень – серпень) збільшився на 7,1%, основними чинниками розвитку економіки продовжують бути високий внутрішній попит та сприятлива зовнішньоекономічна кон’юнктура. Таким темпам економічного розвитку відповідає позитивна динаміка зайнятості та збільшення доходів населення. Цього року темпи розвитку банківської системи були досить високими – власний капітал зріс на 32,6% – до 92,2 млрд. грн. Сплачений зареєстрований статутний капітал збільшився на 40,2% – до 60,1 млрд. гривень. Темпи зростання капіталу випереджали темпи зростання активів. Крім того майже усі банки дотримувалися встановлених НБУ нормативів. Єдиними негативними моментами було виокремлено збільшення соціальних виплат, а також збільшення від’ємного сальдо платіжного балансу, спричиненого в основному збільшенням внутрішнього попиту на імпортовану продукцію машинобудування та подорожчання енергоносіїв.
Перші негативні сигнали із банківського сектору появилися майже одночасно із двох системних банків – Промінвестбанку (ПІБ) та Надра банку. Проблеми в Промінвестбанку були спричинені внутрішніми непорозуміннями між акціонерами і керівництвом банку або іншими словами рейдерськими атаками, внаслідок чого банківська система отримала „мікроінфаркт” і „мікрокризу довіри”. За короткий проміжок часу з банку було вилучено клієнтами велику суму вкладів, що могло призвести до банкрутства банку. Проте НБУ одразу відреагував на можливу загрозу і призначив у банку тимчасову адміністрацію, а також надав фінансову допомогу для підтримки ліквідності банку. Причому це не була допомога окремому банку, своєчасні і адекватні дії НБУ були спрямовані на підтримку позитивного іміджу всієї банківської системи.
Що стосується банку „Надра”, то йому бракувало коштів для погашення зовнішніх позик – синдикованого кредиту на $130 млн. і євробондів на $100 млн., які банк не зміг рефінансувати за кордоном. Тому банк одержав від НБУ кредит розміром 1,5 млрд. грн. під 12% річних і в листопаді успішно погасив свою заборгованість. Криза ліквідності банку співпала з підвищенням попиту населення на готівку, тому спостерігалася недоступність коштів через банкомати банку. Експерти належно оцінили ефективні дії НБУ і навіть у призмі цих подій про кризу в банківській системі ще не говорили.
Але не пройшло і тижня часу, як на валютному ринку України почалися різкі зміни у сторону знецінення гривні відносно інших валют. Причина обвалу курсу гривні – гострий дефіцит валюти. Пропозиції доларів на міжбанківському ринку почала зменшуватися ще в серпні у зв’язку зі світовою фінансовою кризою. Валютна виручка основних експортерів різко скоротилася через падіння попиту і цін на світових ринках, зменшився приплив іноземних інвестицій і кредитів. Брак доларів призвів до різкого падіння курсу гривні на міжбанківському та готівковому ринках. Спроби Національного банку впливати на курс валютними інтервенціями виявилися малоефективними і призвели лише до швидкого вичерпання золотовалютних резервів (понад 13%). Побоюючись подальшого знецінювання національної валюти, українські компанії, банки і населення розпочали справжнє полювання на долари. При чому весною населення масово позбувалося доларів за курсом 4,55 грн. за долар, а тепер готові заплатити за нього 6-7 грн. За даними НБУ збільшення вартості національної валюти у січні-серпні цього року позитивно впливало на довіру населення до неї та на її привабливість як засобу нагромадження, депозити фізичних осіб у національній валюті збільшувалися більшими темпами (26,4%) порівняно із депозитами в іноземній валюті (17,3%). Незважаючи на це, рівень доларизації зріс з 22,8% до 23,4%, що було наслідком зростання частки валютних вкладень у структурі депозитів юридичних осіб.
Варто зазначити, що зараз в Україні не тільки дефіцит долара, а й дефіцит гривні. Гонитва за доларом виснажила запаси вільних коштів у гривні банків і компаній. У банківській системі виник рекордний цього року дефіцит ліквідності. Продавши протягом жовтня щонайменше $5,5 млрд. зі своїх запасів, Національний банк тим самим вилучив із ринку близько 30 млрд. грн. – приблизно 6% загального розміру грошової маси в Україні. Частину цих коштів НБУ витратив на рефінансування банків, а решту було заморожено на рахунках. У результаті сума гривневої маси, що перебуває в обороті, зменшилася. Цьому сприяли й інші чинники: значне зменшення обсягів кредитування, насамперед на міжбанківському ринку, а також зниження оборотності грошей в економіці – з жовтня банки проводять платежі зазвичай протягом не одного дня, як раніше, а двох і більше.
Всі прогнози щодо подальшого розвитку подій зводяться до двох протилежних сценаріїв. Перший, полягає в тому, що до нового року ринок вгамується, попит і пропозиція на долар урівноважиться на рівні 6 грн. за долар. Цьому має посприяти жорстка монетарна політика НБУ і той факт, що зростання вартості долара спричинене в основному панічним настроєм населення. Якщо курс до кінця року за фіксується на такому рівні, то на весну прогнозують його здешевлення на 0,5-1 грн., оскільки на цей час світова фінансова криза піде на спад. Це досить оптимістичний прогноз. Другий, більш песимістичний, зовсім не заспокоює нас, проте ґрунтується на макроекономічних показниках. Серед них такі показники як торговий баланс, відтік і прихід прямих іноземних інвестицій і довгострокового капіталу, які констатують рівномірну девальвацію гривні. Хоча тут варто згадати наближення до чемпіонату з футболу Євро-2012, який поки що приймає Україна, а отже і прихід іноземних інвестицій.
На даний момент у будь-якому випадку у виграші власники золотих заощаджень. Незважаючи на світову фінансову кризу, ціна золота не те щоб знизилася, а ще й зросла, хоча були помітні і її коливання. Варто зазначити, що світова економіка за всю свою історію не знала „золотої кризи”, хіба що „золоту лихоманку”, що ще більше викликає довіру до цього чарівного металу.
Не зважаючи на всі негативні наслідки економічної кризи, економісти-оптимісти відзначають і її позитивні наслідки. Зокрема, через фінансову кризу усього за кілька місяців нафта подешевшала удвічі – з 147 дол. за барель до 60-65 дол. Рано чи пізно це падіння відіб’ється на вартості бензину, навіть у такій країні з фактично монополізованим ринком нафтопродуктів як Україна. Ринок нерухомості, підігрітий небувалим попитом і кредитною активністю банків, повертається на землю. Будівельні компанії все-таки знижують вартість вже побудованих квадратних метрів на 10-15%, а виробники будматеріалів також знижують вартість своєї продукції. Змушені були запровадити знижки на свій товар і автодилери. Криза показала, що агропромислові активи є одними з найбільш стабільних на сьогоднішній день. Це означає, що в найближчі кілька років світові інвестори будуть з особливою увагою розглядати можливості вкласти саме в сільське господарство, що може стати гарною нагодою для України. Роботодавці мають шанс оцінити свій персонал на вміння працювати в умовах кризи і перевірити його відданість, хоча винагородити таку старанність зможе лише після кризи. У тих секторах, які постраждали від кризи виникне прагнення переглянути стратегію своєї діяльності, вдосконалити свою продукцію, запровадити інновації і в процес виробництва. Немало важливим є і той факт, що при скороченні виробництва знижуються шкідливі викиди в атмосферу, отже покращиться екологічна ситуація в цілому світі.
Але наразі всі ми відчуваємо здебільшого тільки її негативні наслідки: зменшення доходів, скорочення витрат, обмеження у споживанні, втрата робочого місця, погіршення стану здоров’я і психологічного стану і найгірше – неможливість спрогнозувати подальший розвиток подій і тривалість кризи.
Що може врятувати корабель, який йде на дно? Ніщо? Ні, його врятує дно. Як би не сумно звучали ці слова, але саме на дно з нетерпінням очікує українська економіка. Всі чекають тої найвищої точки розвитку кризи, після якої можна буде підрахувати втрати, оговтатися, зібрати всі свої сили і відштовхуючись від дна потихеньку підніматися вгору, поступово розвиваючись. Це об’єктивний закон життєвого циклу економіки, який перевірений часом і досвідом багатьох поколінь. Але наразі ми опускаємося вниз і ніхто не береться спрогнозувати, коли ж торкнемося дна, якщо комусь, звичайно, не захочеться ще й копати це дно.
На розвитку можна заробити, але на кризі ще більше.
Під час криз хтось банкрутує, а хтось заробляє. Це як закон збереження енергії. Гроші нікуди не діваються, а просто змінюють свого власника.
Так, наведемо хрестоматійні приклади збагачення на кризі.
1. Чарльз Уіллі, компанія John Wiley & Sons. Депресія 1807 року.
Під час семирічної американської кризи Чарльз Уіллі відкрив свою маленьку друкарню і книжковий магазин. Пізніше, уклавши договір з іншою друкарнею, він заснував видавництво, що вперше надрукувало шедеври таких авторів, як Джеймс Фенімор Купер, Едгар Алан По і Вашингтон Ірвінг. Компанія перестала виконувати дрібні друкарські замовлення і почала спеціалізуватися виключно на книгах. Зараз вартість його компанії оцінюється в 2 млн. доларів США.
2. Вільям Дюрант, компанія General Motors. Біржова паніка 1907-1908 років.
Через тиждень після падіння біржової вартості третьої найбільшої трастової компанії США Knickerbocker Trust Company про своє банкрутство оголосили 9 найбільших банків країни. Здавалося б, ні про яку підприємницьку діяльність не могло бути і мови. Проте випускник університету Бостона Вільям Дюрант думав інакше. Скориставшись можливістю, він почав купувати дрібні автомобільні компанії для створення автогіганта General Motors, який він заснував і очолив ще в 1905 році.
3. Корнеліус Вандер Стар, компанія American International Group. Післявоєнна криза 1918-1921 років.
У 1919 році під час післявоєнної кризи Вандер перебрався до Америки з Шанхаю і заснував компанію під назвою Japan American Asiatic Underwriters, тепер найбільшу американську страхову компанію, відому під ім'ям American International Group (AIG). Нещодавно уряд США у рамках заходів по боротьбі із кризою виділив компанії позику у сумі 150 млрд. доларів США.
4. Ральф Фолк и Дональд Бекстер, компанія Baxter Internationa. Велика депресія 1929-1939 років.
Навіть найбільша економічна криза минулого століття не змогла відняти бізнес у двох лікарів із штату Айова. У той час лише крупні науково-дослідні інститути і лікарні володіли медичним обладнанням для внутрішньовенних процедур. У 1931 році вони заснували компанію Don Baxter Intravenous Company і розпочали масове виробництво і продаж такого обладнання. Зараз компанія Baxter International виробляє практично весь спектр медичної продукції: від ліків до складного устаткування для анестезії.
5. Хью Хефнер, компанія Playboy Enterprise. Криза 1953 - 1954 років.
Наприкінці 1953 р. світ побачив перший номер скандально відомого журналу Playboy. На журналі не було ні дати, ні номера видання – сам видавець не знав, чи вийде коли-небудь наступний випуск. Історія всесвітньо відомого чоловічого журналу розпочалася до банального смішно: колишній роботодавець Х'ю Хефнера, видавець часопису Esquire відмовився підвищити зарплату свого співробітника на 5 дол. Хью образився, звільнився, і за допомогою друзів буквально "на коліні" вигадав конкурента для Esquire, більш провокаційного. Сьогодні імперія Playboy, якою заправляє дочка Х'ю, включає не лише журнал, але і телеканал, видавництво книг і календарів.
Хто ж сьогодні вже встиг збільшити свої прибутки?
1. Валютні спекулянти. Ніхто не називає їхніх імен і суму їхнього доходу, але факт їхнього існування беззаперечний.
2. Американська мережа ресторанів McDonald`s в третьому кварталі 2008 року заробила 1,19 млрд. доларів чистого прибутку (1,07 млрд. доларів. у минулому році).
3. Українські оператори зв'язку в січні-жовтні 2008 року збільшили свої доходи від надання послуг, за даними Держкомстату, на 16,1% у порівнянні з аналогічним періодом 2007 року – до 38,114 млрд. грн. І при цьому планують підвищення своїх тарифів.
4. У Великій Британії зростають продажі сейфів, в яких люди воліють тримати заощадження, не довіряючи гроші банкам.
5. Населення України за 10 місяців 2008 року витратило на інтернет на 101,9% більше, ніж торік – більш 742 млн. грн.
(Журнал "Золотий резерв", №5, грудень 2008 р.)
Немає коментарів:
Дописати коментар