АЛЬТЕРНАТИВА "ГАЗОВОЙ ИГЛЕ"

Замораживание строительного рынка поставило в крайне неудобное положение многих поставщиков стройматериалов, наращивавших мощности в расчете на долгий рост спроса. Теперь они разными путями оптимизируют свои бизнес-процессы. Не является исключением и один из крупнейших производителей цемента – Николаевцемент (Львовская обл., Николаевский р-н), который с 1999 г. находится в составе международной группы LAFARGE. По словам Ежи Собалы, исполняющего обязанности генерального директора компании, руководством принимаются следующие меры. 

Ограничение объемов ремонтных работ основного технологического оборудования. Ремонтируется лишь оборудование, более всего в этом нуждающееся, которое необходимо для выпуска прогнозированного количества цемента. Работы выполняются усилиями работников завода без привлечения подрядчиков.

Оптимизация организации труда и рабочих графиков для работников предприятия и подрядчиков. Работа отдельных цехов была переведена в ночную смену, что позволяет экономить энергоресурсы. Чтобы задействовать свободные людские ресурсы, предприятие взяло на себя часть работ, которые раньше выполняли подрядные организации. Следствием снижения объемов производства является высвобождение рабочей силы. Однако увольняют людей взвешенно. В первую очередь это касается работников пенсионного и предпенсионного возраста.

Использование угля как основного технологического топлива, а также максимальное использование альтернативного топлива. Производство цемента очень энергоемкий процесс: для выработки одной тонны клинкера (полуфабрикат цемента) расходуется 195-200 куб. м газа. Для сокращения затрат прежде всего перешли с использования газа на уголь. Для этого построена современная угольная мельница стоимостью €20 млн. Пока используется российский уголь (из Кузбасса), но изучается возможность стабильных поставок украинского угля требуемого качества. Доля использования угля в производственном процессе на сегодняшний день составляет 94%. На газ приходится 2,5%, а остальные 3,5% – на альтернативное топливо. В развитие системы использования альтернативных видов топлива инвестировано около €1 млн. В качестве такого топлива на заводе используются автомобильные шины – бракованные (поставляемые с заводов-изготовителей шин) и изношенные (собираемые на СТО). За год может быть сожжено примерно 6 тыс. т шин – 2-2,5 тыс. штук в день.

На предприятии имеется возможность использовать и иное альтернативное топливо, например, твердые бытовые и промышленные отходы. При этом важно то, что окружающей среде не наносится вред, поскольку в печи достигается температура +1450 оС, при которой почти не образуются вредные вещества. Но в стране нет поставщиков таких отходов в больших объемах.

Применение максимально допустимого количества добавок. Существующий технологический процесс позволяет увеличить количество добавок к клинкеру, при этом выдерживая качественные показатели цемента и придерживаясь всех норм.
Минимизация складских запасов.

Разработка новой стратегии продаж. Ее суть заключается в том, что теперь торговые представители почти 80% своего рабочего времени будут находиться в регионах, чтобы подробно отслеживать ситуацию на рынке, лучше реагировать на его колебания и нужды потребителей. Основной акцент сделан на клиентах, которые надежно и в течение длительного времени работают на предприятии и имеют большие объемы закупок цемента. В региональном аспекте основное внимание сосредоточено на традиционных для компании регионах сбыта – пяти областях Западной Украины. Часть ресурса торговых представителей выделена на расширение круга потребителей, поиск их в других регионах; планируется участвовать в тендерах по закупке стройматериалов.

Пессимистический прогноз продаж предприятия в 2009 г. – 900 тыс. т цемента, то есть 60% от производственной мощности. Этот показатель соответствует уже заключенным соглашениям с покупателями. В 2007 г. чистая прибыль ОАО Николаевцемент составила 92,107 млн. грн., чистый доход – 494,23 млн. грн. В 2008 г. предприятие произвело 1,279 млн. т цемента, реализовало 1,271 млн. т. Текущая производственная мощность составляет 1,450 млн. т цемента в год. Количество сотрудников – около 700 человек.

26 мая 2009 , Автор: Мария Созоник

http://www.companion.ua/Articles/Content/?Id=38777

НОВІ ГРОШІ ВРЯТУЮТЬ ЕКОНОМІКУ?

Як часто люблять висловлюватися економісти „гроші – кров економіки”. І якщо продовжувати такий анатомічний аналіз, то банківська система є її кровоносною системою, а її „здоров’я” забезпечує здоров’я усього організму.

Наразі і банківська система і економіка світу хворіє і її основними симптомами є рецесія у виробництві, збільшення кількості безробітних, інфляція, зростання недовіри до банків, політична та соціальна нестабільність. Діагноз уточнюється, а лікувальний процес триває. Тому фахівці пропонують „ліки”, які на їхню думку оздоровили б світову економіку.

Так, один з найвідоміших фінансистів в світі Джон Сорос заявив, бачить порятунок країн, що найбільш постраждали від фінансової кризи, в "нових" грошах. На його думку ті кошти, якими володіє МВФ (близько 200 млрд. доларів), не врятують країни, що потребують постійної фінансової допомоги. Найбільш оптимальним виходом з вкрай скрутного для світової економіки становища фінансист бачить у створенні нових грошей – спеціальних прав запозичення (SDR – Special Drawing Rights). Похідна грошова одиниця була створена ще 40 років тому і використовується міжнародним валютним фондом для безготівкових міждержавних розрахунків, а її вартість визначається кожен день за „кошиком” валют, в який входить долар США, євро, японська єна і фунти стерлінгів. Все що потрібно, для активації цього механізму – так це його схвалення 85% голосів членів МВФ. Відповідно МВФ зможе за рахунок квот країн-учасників надавати більшу кількість кредитів урядам країн, що цього потребують. Також Сорос пропонує розвинутим країнам пожертвувати своїми квотами, а якщо застосування нових грошей отримає широкий розмах, то це простимулює світову економіку і підтримає експортні ринки.

Варто зазначити, що достатньо „новими” грошима, які обслуговують економіку є електронні гроші, які щораз стають все популярнішими і забезпечують онлайн-платежі. Їх можна розділити на дві основні групи. Перша – платіжні системи, засновані на використанні банківських карток типу Visa Classic та MasterCard. Друга група – системи на основі так званих електронних грошей, таких як WebMoney, "Яндекс.Деньги", "Укрмані". У них використовується внутрішня валюта системи – віртуальний замінник грошей. Зареєструвавшись, користувач одержує власний електронний гаманець, який може поповнити перерахуванням реальних грошей поштовим або банківським переказом, через банкомат або купивши картку поповнення рахунку. Крім високого ступеня безпеки, перевага електронних грошей полягає також у швидкості: потрібно тільки натиснути на кнопку – і адресат отримує кошти у свій електронний гаманець буквально через секунди. Тому електронні гроші особливо зручні для оплати товарів, які можуть бути доставлені каналами Інтернету відразу ж після їх покупки: PIN-кодів, електронних книг, програмного забезпечення, музики і відео тощо.

Головний недолік віртуальних грошей у порівнянні із платіжними картками – відсутність можливості відкликати свій платіж. Втім, для продавців це скоріше перевага, тому оплатити покупку через одну або кілька систем електронних платежів можна практично у всіх українських інтернет-магазинах. 

До останнього часу діяльність систем електронних платежів практично не регулювалася державою. Але у червні 2008 р. НБУ затвердив "Положення про електронні гроші в Україні", відповідно до якого випускати та погашати електронні гроші можуть тепер тільки банки, а електронними грішми можна буде оплачувати товари та послуги тільки тих торговців, які уклали договори з банками. Такі дії НБУ були спрямовані на врегулювання ринку електронних грошей і дають змогу побачити їх реальний обсяг. Наприклад, російська система WebMoney Transfer налічує близько 7 млн. реєстрацій у своїй системі і майже 120 тис. активних користувачів та об’єм операцій за 2008 рік у розмірі близько 2,6 млн. дол. (www.webmoney.ru). А за даними Інтернт Асоціації України оборот WebMoney на початок 2009 року перейшов відмітку у 100 млн. грн. (www.inau.org.ua).

Проте достатній розвиток в Україні як безготівкових розрахунків, так і розрахунків за допомогою електронних грошей зокрема, гальмується недовірою українського населення до електронних форм грошей, низьким рівнем доходу і відсутністю знань у цій сфері.

Олександр Барановський, д.е.н., професор, проректор УБС НБУ:

- До пропозиції Сороса треба ставитися обережно, адже саме запровадження чи збільшення обсягів розрахунків ледве чи вирішить усі проблеми світових ринків. Нині не може бути єдиної резервної валюти. Розглядають ідеї створення регіональних резервних валют. До прикладу, у Південно-Східній Азії. У США йдеться про введення так званого "амеро". Росія вже давно лобіює питання про надання рублю статусу міжнародної розрахункової одиниці.

Питання нових грошей порушуватимуть і надалі, але для того, щоби справді здійснити кардинальні реформи, необхідно готувати ґрунт поступовими кроками.

 Олександр Жолудь, провідний економіст Міжнародного центру перспективних досліджень:

 - Я вважаю, що кількість безготівкових розрахунків критично не вплинула б на розвиток кризи, оскільки зараз як ми бачимо затримка платежів банками більше пов’язна з їхніми внутрішніми проблемами, а не з касовими операціями. Варто відзначити, що 95% операцій з платіжними картками в Україні – це операції по зняттю готівки, і тільки 5% – розрахункові операції. Проблема в тому, що населення добровільно-примусово було переведено на розрахунки платіжними картками через зарплатні проекти. У людей спрацьовує стара звичка отримувати заробітну плату готівкою. І якщо зараз виплата зарплати відбувається безготівково і не через касу підприємства, то людина має можливість зробити цю операцію самостійно в банкоматах. У країнах Європи і світу культура безготівкових розрахунків розвивалася десятиліттями спільними зусиллями банків і суб’єктів господарювання. Українські ж банки більше звертали увагу на конкурентну боротьбу один з одним в обсязі емітованих пластикових карток, замість того, щоб звернути свою увагу на популяризацію самої послуги. Так само електронні гроші не є порятунком у нинішній ситуації, це просто один з інструментів розрахунків, для тих, кому це зручно.

Олександр Согуняко, голова асоціації українських банків:

 - Нові гроші створюються не в голові Сорос чи Согуняка. Їх може створити нова економіка. Яка вона, ще мало хто знає. Вона в стані зародження.

Журнал "Золотий резерв", №6, квітень 2009 р.

КОЛИ Ж ЗАКІНЧИТЬСЯ ФІЛЬМ ЖАХІВ "ПОВЕРНЕННЯ КРЕДИТУ”?

Із становленням і розвитком сучасної банківської системи поступово відновлювалася довіра населення до фінансових установ. На рівні із потужними маркетинговими заходами банків, що спонукали громадян вкладати свої гроші на депозитні рахунки пропагувалося і „життя в кредит”. Зокрема, наголос робився на те, що менталітет українців не дозволяє їм жити у борг як це робить увесь світ. Люди повірили і вклали гроші в банки, а ті, що перебороли свій „страх” отримали кредити на купівлю різних життєвих благ. Традиції накопичування коштів для майбутньої великої покупки змінилися на прагнення жити „сьогоднішнім днем” і природне бажання справно сплачувати кредит за власне житло, а ніж плату за оренду. А тепер усе як в казці: „чим далі, тим страшніше”.

У зв’язку із світовою фінансовою кризою і її інтерпретацією в Україні, внаслідок політичної нестабільності, різко погіршилося фінансове становище як юридичних, так і фізичних осіб, а коливання курсів іноземних валют зменшили платоспроможність клієнтів за кредитами в іноземній валюті. Так, навіть за умови наявності сталого гривневого доходу його еквівалент в іноземній валюті значно змінився. І якщо за результати діяльності юридичної особи її керівництво і засновники відповідають тільки майном компанії, то для фізичної особи ситуація складається зовсім інша, бо вона відповідає за свої зобов’язання особистим майном, а єдиним порятунком є поручитель, який теж є фізичною особою. І тому напружена соціально-політична ситуація в Україні може спонукає людей до масових мітингів, що ми бачимо вже сьогодні, а в майбутньому і акцій непокори та страйків. Основні вимоги мітингувальників – повернення депозитів, виплата валютних кредитів за курсом, який діяв на момент взяття кредиту, заборона на підвищення процентних ставок, законодавче закріплення можливості надання позичальникам кредитних канікул, розробка механізму продовження за бажанням позичальника терміну дії кредитних угод, забезпечення відновлення доступного кредитування населення.

Повертаючись до проблем конкретного позичальника, який залишається зі своїми фінансовими проблемами один на один, варто зазначити, що банки у більшості випадків не бажають звертатися до суду для отримання заставного майна. Це пояснюється тим, що провадження судової справи займає достатньо великий строк, а продаж заставного майна за судовим рішенням повинен проводитися на відкритих торгах, а це все тягне за собою додаткові витрати для банку і зниження реалізаційної вартості нерухомості. Тому для клієнта і банку вигіднішим є інший сценарій розвитку подій, наприклад, кредитні канікули, пролонгація чи конвертація кредиту або ж договірний продаж застави для погашення наявної заборгованості. Таким чином банки мають можливість покращити свої активи. Але боржник повинен усвідомити, що реструктуризація кредиту є тільки тимчасовим вирішенням проблеми, а в деяких випадках навіть погіршенням ситуації.

КРИЗА ЗІ СВІТОВИМИ ТЕНДЕНЦІЯМИ І З НАЦІОНАЛЬНИМ КОЛОРИТОМ

У минулому номері ми розпочали не зовсім приємну, але достатньо актуальну тему світової фінансової кризи і її вплив на українську економіку. Тоді ще ніхто не міг спрогнозувати такого сильного її розвитку в Україні з такими згубними наслідками для економіки та населення. Майже всі експерти та аналітики, чи то за відсутності подібних прецедентів останніми роками, чи то за наявності достатньо оптимістичних настроїв відносно можливостей української економіки та банківського сектору, прогнозували виникнення певних проблем і успішне їх подолання.

А тепер головною проблемою для всіх є питання: „Чи провалиться під зимовий лід 2008-2009 року український фінансовий ринок? Чи може вистоїть?”. До фінансових проблем підприємці і населення вже себе підготувало, а от до повного дефолту, в умовах постійного коливання та відсутності політичної і економічної стабільності – ще ні. Чи може більшість з нас залишається просто наївними оптимістами?

За умови жвавого обговорення фінансової кризи, виникають нові теорії причин виникнення кризи. Однією з таких є версія про те, що найбільшою проблемою сучасного світу є розподіл суспільства на бідних і багатих. Необґрунтований розподіл доходів викликає збільшення неплатоспроможного попиту. Економіка не може відповісти на свої головні запитання: як?, що? і для кого виробляти? Особливо на останнє, оскільки споживачі з високим рівнем доходу купують рідко, але дорогі речі і в малій кількості, а все інше, що спрямоване на масове споживання залишається на виробничих складах. Численні кредити створили ілюзію купівельної спроможності і підмінили реальні доходи людей. Знаючи причину, можна знайти вихід ситуації, проте в Україні відбувається все навпаки – людей відправляють у вимушені відпустки чи, що ще гірше, звільняють з роботи, тим самим роблячи їх ще біднішими. Достатньо важко придумати дієвий інструмент розподілу доходів у суспільстві. Навіть, як би в Україні з’явився сучасний Робін Гуд, то його б швидко знайшли і знешкодили в українському «Шервудському лісі». Сучасні олігархи мало інвестують грошей в розвиток економіки і обирають найприбутковіші проекти для того, щоб в кінці року підвести радісну для них статистику збільшення капіталу і підвищення в рейтингу найбагатших людей України і світу.

Криза в Україні розпочалася з проблем металургійної і хімічної промисловості, оскільки на світових ринках різко впав попит на продукцію цих галузей, які мають важливе значення для економіки і соціальної стабільності країни. Проте зараз вже всі забули про проблеми промисловості і повністю переключилися на кризу банківського сектору і валютні спекуляції. Хоча проблеми в підприємств залишилися, які залежать, в кожному окремому випадку, від рівня фінансової заборгованості компанії та зниження попиту на її продукцію. За даними НБУ вперше з листопада 2005 року відбулось зниження реального ВВП (-2,1%), за січень-жовтень економічне зростання уповільнилось до 5,8% порівняно з 6,9% за 9 місяців. Кризові явища проявились майже у всіх видах економічної діяльності.
Компанії, які розвивалися за рахунок кредитних ресурсів, першими відчули кризу ліквідності і почали застосовувати антикризові заходи, які б підтримали їхню діяльність.

Традиційними антикризовими заходами, до яких вдаються великі компанії є: оптимізація і жорсткий контроль витрат, контроль над платежами і заборгованостями, реструктуризація, злиття і поглинання, перегляд стратегії діяльності. Перші два заходи ми вже встигли відчути в українській економіці, оскільки компанії почали закривати неприбуткові об’єкти, скорочувати персонал, зменшувати витрати на оплату праці тощо. А компанії, до яких криза ще не торкнулася, просто спостерігають за подіями і навчаються на чужих помилках.

Нинішня криза стане важким випробуванням для управлінських талантів вітчизняних топ-менеджерів і керівників, які не мають досвіду роботи в період економічного спаду. Виводити на ринок нові продукти, відкривати нові офіси і наймати нових людей, безсумнівно, тяжка праця, але точно приємніша, ніж зупиняти виробництво, урізати зарплати та звільняти персонал. І в цьому випадку менеджерам варто пам’ятати, що необдумане надто швидке й істотне скорочення витрат може призвести до того, що зовсім не залишиться резервів для зростання, коли криза мине.

У багатьох українських підприємств і банків, особливо з багаторічною історією діяльності, накопичився солідний досвід виживання в умовах різних криз: локальних, галузевих, політичних. Але досвіду роботи в ситуації, подібній до нинішньої, немає ні в кого. Криза 2008 року вирізняється своєю глобальністю, неочікуваністю і майже цілковитою відсутністю можливості запозичення ресурсів на зовнішніх ринках. До цього часу економіка України, хоч і в умовах постійної політичної нестабільності, все ж таки розвивалася, банки успішно збільшували свої кредитні портфелі і прибутки, люди працювали і отримували заробітну плату. Згідно „Основних засад грошово-кредитної політики на 2009 рік” затверджених НБУ, у поточному році реальний ВВП (за січень – серпень) збільшився на 7,1%, основними чинниками розвитку економіки продовжують бути високий внутрішній попит та сприятлива зовнішньоекономічна кон’юнктура. Таким темпам економічного розвитку відповідає позитивна динаміка зайнятості та збільшення доходів населення. Цього року темпи розвитку банківської системи були досить високими – власний капітал зріс на 32,6% – до 92,2 млрд. грн. Сплачений зареєстрований статутний капітал збільшився на 40,2% – до 60,1 млрд. гривень. Темпи зростання капіталу випереджали темпи зростання активів. Крім того майже усі банки дотримувалися встановлених НБУ нормативів. Єдиними негативними моментами було виокремлено збільшення соціальних виплат, а також збільшення від’ємного сальдо платіжного балансу, спричиненого в основному збільшенням внутрішнього попиту на імпортовану продукцію машинобудування та подорожчання енергоносіїв.

Перші негативні сигнали із банківського сектору появилися майже одночасно із двох системних банків – Промінвестбанку (ПІБ) та Надра банку. Проблеми в Промінвестбанку були спричинені внутрішніми непорозуміннями між акціонерами і керівництвом банку або іншими словами рейдерськими атаками, внаслідок чого банківська система отримала „мікроінфаркт” і „мікрокризу довіри”. За короткий проміжок часу з банку було вилучено клієнтами велику суму вкладів, що могло призвести до банкрутства банку. Проте НБУ одразу відреагував на можливу загрозу і призначив у банку тимчасову адміністрацію, а також надав фінансову допомогу для підтримки ліквідності банку. Причому це не була допомога окремому банку, своєчасні і адекватні дії НБУ були спрямовані на підтримку позитивного іміджу всієї банківської системи.

Що стосується банку „Надра”, то йому бракувало коштів для погашення зовнішніх позик – синдикованого кредиту на $130 млн. і євробондів на $100 млн., які банк не зміг рефінансувати за кордоном. Тому банк одержав від НБУ кредит розміром 1,5 млрд. грн. під 12% річних і в листопаді успішно погасив свою заборгованість. Криза ліквідності банку співпала з підвищенням попиту населення на готівку, тому спостерігалася недоступність коштів через банкомати банку. Експерти належно оцінили ефективні дії НБУ і навіть у призмі цих подій про кризу в банківській системі ще не говорили.

Але не пройшло і тижня часу, як на валютному ринку України почалися різкі зміни у сторону знецінення гривні відносно інших валют. Причина обвалу курсу гривні – гострий дефіцит валюти. Пропозиції доларів на міжбанківському ринку почала зменшуватися ще в серпні у зв’язку зі світовою фінансовою кризою. Валютна виручка основних експортерів різко скоротилася через падіння попиту і цін на світових ринках, зменшився приплив іноземних інвестицій і кредитів. Брак доларів призвів до різкого падіння курсу гривні на міжбанківському та готівковому ринках. Спроби Національного банку впливати на курс валютними інтервенціями виявилися малоефективними і призвели лише до швидкого вичерпання золотовалютних резервів (понад 13%). Побоюючись подальшого знецінювання національної валюти, українські компанії, банки і населення розпочали справжнє полювання на долари. При чому весною населення масово позбувалося доларів за курсом 4,55 грн. за долар, а тепер готові заплатити за нього 6-7 грн. За даними НБУ збільшення вартості національної валюти у січні-серпні цього року позитивно впливало на довіру населення до неї та на її привабливість як засобу нагромадження, депозити фізичних осіб у національній валюті збільшувалися більшими темпами (26,4%) порівняно із депозитами в іноземній валюті (17,3%). Незважаючи на це, рівень доларизації зріс з 22,8% до 23,4%, що було наслідком зростання частки валютних вкладень у структурі депозитів юридичних осіб.
Варто зазначити, що зараз в Україні не тільки дефіцит долара, а й дефіцит гривні. Гонитва за доларом виснажила запаси вільних коштів у гривні банків і компаній. У банківській системі виник рекордний цього року дефіцит ліквідності. Продавши протягом жовтня щонайменше $5,5 млрд. зі своїх запасів, Національний банк тим самим вилучив із ринку близько 30 млрд. грн. – приблизно 6% загального розміру грошової маси в Україні. Частину цих коштів НБУ витратив на рефінансування банків, а решту було заморожено на рахунках. У результаті сума гривневої маси, що перебуває в обороті, зменшилася. Цьому сприяли й інші чинники: значне зменшення обсягів кредитування, насамперед на міжбанківському ринку, а також зниження оборотності грошей в економіці – з жовтня банки проводять платежі зазвичай протягом не одного дня, як раніше, а двох і більше.

Всі прогнози щодо подальшого розвитку подій зводяться до двох протилежних сценаріїв. Перший, полягає в тому, що до нового року ринок вгамується, попит і пропозиція на долар урівноважиться на рівні 6 грн. за долар. Цьому має посприяти жорстка монетарна політика НБУ і той факт, що зростання вартості долара спричинене в основному панічним настроєм населення. Якщо курс до кінця року за фіксується на такому рівні, то на весну прогнозують його здешевлення на 0,5-1 грн., оскільки на цей час світова фінансова криза піде на спад. Це досить оптимістичний прогноз. Другий, більш песимістичний, зовсім не заспокоює нас, проте ґрунтується на макроекономічних показниках. Серед них такі показники як торговий баланс, відтік і прихід прямих іноземних інвестицій і довгострокового капіталу, які констатують рівномірну девальвацію гривні. Хоча тут варто згадати наближення до чемпіонату з футболу Євро-2012, який поки що приймає Україна, а отже і прихід іноземних інвестицій.

На даний момент у будь-якому випадку у виграші власники золотих заощаджень. Незважаючи на світову фінансову кризу, ціна золота не те щоб знизилася, а ще й зросла, хоча були помітні і її коливання. Варто зазначити, що світова економіка за всю свою історію не знала „золотої кризи”, хіба що „золоту лихоманку”, що ще більше викликає довіру до цього чарівного металу.

Не зважаючи на всі негативні наслідки економічної кризи, економісти-оптимісти відзначають і її позитивні наслідки. Зокрема, через фінансову кризу усього за кілька місяців нафта подешевшала удвічі – з 147 дол. за барель до 60-65 дол. Рано чи пізно це падіння відіб’ється на вартості бензину, навіть у такій країні з фактично монополізованим ринком нафтопродуктів як Україна. Ринок нерухомості, підігрітий небувалим попитом і кредитною активністю банків, повертається на землю. Будівельні компанії все-таки знижують вартість вже побудованих квадратних метрів на 10-15%, а виробники будматеріалів також знижують вартість своєї продукції. Змушені були запровадити знижки на свій товар і автодилери. Криза показала, що агропромислові активи є одними з найбільш стабільних на сьогоднішній день. Це означає, що в найближчі кілька років світові інвестори будуть з особливою увагою розглядати можливості вкласти саме в сільське господарство, що може стати гарною нагодою для України. Роботодавці мають шанс оцінити свій персонал на вміння працювати в умовах кризи і перевірити його відданість, хоча винагородити таку старанність зможе лише після кризи. У тих секторах, які постраждали від кризи виникне прагнення переглянути стратегію своєї діяльності, вдосконалити свою продукцію, запровадити інновації і в процес виробництва. Немало важливим є і той факт, що при скороченні виробництва знижуються шкідливі викиди в атмосферу, отже покращиться екологічна ситуація в цілому світі.
Але наразі всі ми відчуваємо здебільшого тільки її негативні наслідки: зменшення доходів, скорочення витрат, обмеження у споживанні, втрата робочого місця, погіршення стану здоров’я і психологічного стану і найгірше – неможливість спрогнозувати подальший розвиток подій і тривалість кризи.

Що може врятувати корабель, який йде на дно? Ніщо? Ні, його врятує дно. Як би не сумно звучали ці слова, але саме на дно з нетерпінням очікує українська економіка. Всі чекають тої найвищої точки розвитку кризи, після якої можна буде підрахувати втрати, оговтатися, зібрати всі свої сили і відштовхуючись від дна потихеньку підніматися вгору, поступово розвиваючись. Це об’єктивний закон життєвого циклу економіки, який перевірений часом і досвідом багатьох поколінь. Але наразі ми опускаємося вниз і ніхто не береться спрогнозувати, коли ж торкнемося дна, якщо комусь, звичайно, не захочеться ще й копати це дно.


На розвитку можна заробити, але на кризі ще більше.
Під час криз хтось банкрутує, а хтось заробляє. Це як закон збереження енергії. Гроші нікуди не діваються, а просто змінюють свого власника.
Так, наведемо хрестоматійні приклади збагачення на кризі.

1. Чарльз Уіллі, компанія John Wiley & Sons. Депресія 1807 року.
Під час семирічної американської кризи Чарльз Уіллі відкрив свою маленьку друкарню і книжковий магазин. Пізніше, уклавши договір з іншою друкарнею, він заснував видавництво, що вперше надрукувало шедеври таких авторів, як Джеймс Фенімор Купер, Едгар Алан По і Вашингтон Ірвінг. Компанія перестала виконувати дрібні друкарські замовлення і почала спеціалізуватися виключно на книгах. Зараз вартість його компанії оцінюється в 2 млн. доларів США.

2. Вільям Дюрант, компанія General Motors. Біржова паніка 1907-1908 років.
Через тиждень після падіння біржової вартості третьої найбільшої трастової компанії США Knickerbocker Trust Company про своє банкрутство оголосили 9 найбільших банків країни. Здавалося б, ні про яку підприємницьку діяльність не могло бути і мови. Проте випускник університету Бостона Вільям Дюрант думав інакше. Скориставшись можливістю, він почав купувати дрібні автомобільні компанії для створення автогіганта General Motors, який він заснував і очолив ще в 1905 році.

3. Корнеліус Вандер Стар, компанія American International Group. Післявоєнна криза 1918-1921 років.
У 1919 році під час післявоєнної кризи Вандер перебрався до Америки з Шанхаю і заснував компанію під назвою Japan American Asiatic Underwriters, тепер найбільшу американську страхову компанію, відому під ім'ям American International Group (AIG). Нещодавно уряд США у рамках заходів по боротьбі із кризою виділив компанії позику у сумі 150 млрд. доларів США.

4. Ральф Фолк и Дональд Бекстер, компанія Baxter Internationa. Велика депресія 1929-1939 років.
Навіть найбільша економічна криза минулого століття не змогла відняти бізнес у двох лікарів із штату Айова. У той час лише крупні науково-дослідні інститути і лікарні володіли медичним обладнанням для внутрішньовенних процедур. У 1931 році вони заснували компанію Don Baxter Intravenous Company і розпочали масове виробництво і продаж такого обладнання. Зараз компанія Baxter International виробляє практично весь спектр медичної продукції: від ліків до складного устаткування для анестезії.

5. Хью Хефнер, компанія Playboy Enterprise. Криза 1953 - 1954 років.
Наприкінці 1953 р. світ побачив перший номер скандально відомого журналу Playboy. На журналі не було ні дати, ні номера видання – сам видавець не знав, чи вийде коли-небудь наступний випуск. Історія всесвітньо відомого чоловічого журналу розпочалася до банального смішно: колишній роботодавець Х'ю Хефнера, видавець часопису Esquire відмовився підвищити зарплату свого співробітника на 5 дол. Хью образився, звільнився, і за допомогою друзів буквально "на коліні" вигадав конкурента для Esquire, більш провокаційного. Сьогодні імперія Playboy, якою заправляє дочка Х'ю, включає не лише журнал, але і телеканал, видавництво книг і календарів.

Хто ж сьогодні вже встиг збільшити свої прибутки?

1. Валютні спекулянти. Ніхто не називає їхніх імен і суму їхнього доходу, але факт їхнього існування беззаперечний.
2. Американська мережа ресторанів McDonald`s в третьому кварталі 2008 року заробила 1,19 млрд. доларів чистого прибутку (1,07 млрд. доларів. у минулому році).
3. Українські оператори зв'язку в січні-жовтні 2008 року збільшили свої доходи від надання послуг, за даними Держкомстату, на 16,1% у порівнянні з аналогічним періодом 2007 року – до 38,114 млрд. грн. І при цьому планують підвищення своїх тарифів.
4. У Великій Британії зростають продажі сейфів, в яких люди воліють тримати заощадження, не довіряючи гроші банкам.

5. Населення України за 10 місяців 2008 року витратило на інтернет на 101,9% більше, ніж торік – більш 742 млн. грн.

(Журнал "Золотий резерв", №5, грудень 2008 р.)

АМЕРИКАНСЬКЕ ФІНАНСОВЕ ТОРНАДО БРОДИТЬ СВІТОМ!

Все частіше на території Сполучених штатів Америки виникають торнадо – атмосферне явище, що є стрімким воронкоподібним вихором. Цього разу Америка випустила у світ „фінансове” торнадо, що наносить збитки всім фінансовим центрам і економікам різних країн.

Сьогодні кожному відомо джерело зародження цього торнадо, а саме американська іпотечна криза. Експерти відзначають, що проблеми розпочалися через використання у банківській практиці складних фінансових інструментів. Дуже часто надані кредити одразу продавалися через випущені облігації інвесторам, а тому банки не враховували їх у своєму балансі і не формували відповідні резервні фонди. Через такі дії кредитний мультиплікатор збільшився до безкінечності і, за підрахунками фахівців, досягнув рівня 14-15, у результаті чого кожен готівковий долар був прив’язаний до ланцюжка із 14-15 одночасно діючих кредитних трансакцій, тобто на іпотечні заставні випускалися пакети іпотечних облігацій, на них – облігації фінансових інститутів, а облігації фінансових інститутів були забезпеченням кредитів, отриманих іншими фінансовими інститутами. Оскільки іпотечні кредити перепродавалися декілька раз, то вони виявилися в портфелях багатьох іноземних банків, тому виникнення неплатежів за іпотечними кредитами викликало фінансову кризу Така ситуація пояснюється великим сектором банківського кредитування Америки і занадто великою свободою учасників ринку. Внаслідок неплатоспроможності за іпотечними кредитами в американській фінансовій системі розпочалося послідовне банкрутство інвестиційних банків та іпотечних установ, загалом протягом 2008 року збанкрутувало 12 банків, що призвело до падіння американського та світового фондових ринків.

Банкрутство четвертого за величиною американського інвестиційного банку Lehman Brothers, заснованого ще у 1850 році, потенційного банкрутства страхової компанії AIG і поглинання третього за капіталізацією інвестиційного гіганта Merrill Lynch & Co, позбавили інвесторів ілюзій, що світова фінансова криза обмежиться малою кількістю жертв і до кінця 2008 року міжнародна фінансова система стабілізується.

Напередодні банкрутства Lehman Brothers, Федеральна резервна система і Міністерство фінансів США розпочали переговори з інвесторами з метою оформлення угоди продажу банку. Серед потенційних покупців були названі Bank of America і британський Barclays Bank. Проте претенденти відмовилися від купівлі Lehman Brothers, оскільки американський уряд відмовився взяти на себе частину довгострокових зобов’язань банку у розмірі 128 млрд. дол. США, а купівля всього банку для Barclays була не вигідною. У результаті чого банк Lehman Brothers був оголошений банкрутом, а частину його активів (1,75 млрд. дол. США) все ж таки викупив британський Barclays Bank, в результаті чого 16 тисяч (з 26 тисяч) співробітників колишнього гіганта залишилися без роботи, а словосполучення „фінансова криза” стало найбільш вживаним у ЗМІ.

Коливання економіки США викликало ланцюгову реакцію падіння котирувань на фінансових ринках у цілому світі. За оцінками експертів світові фінансові ринки обвалилися на 5-8% за тиждень. Негативні фінансові новини викликали відтік інвестиційного капіталу, який у свою чергу викликав сумніви щодо майбутньої ліквідності долара, що призвело до падіння курсу долара відносно інших світових валют і тим самим збільшило ціну золота. Вона підскочила на 15 доларів за унцію в той день, коли американський інвестиційний банк Lehman Brothers оголосив про своє банкрутство. Зниження котирувань американських фондових ринків також спричинюється різким підняттям ціни на нафту на світових ринках. Так, у ході торгів на Нью-Йоркскій біржі 23 вересня, ціна на нафту зросла на 25 доларів чим встановила рекорд зростання протягом одного торгового дня.

Позитивний вплив на хід торгів на світових ринках спричинили новини про те, що уряд США планує розробити постійний план підтримки фінансових ринків і створити спеціальну державну організацію, яка частково викупить у банків прострочені боргові зобов’язання їх клієнтів. Такі ж самі міри застосовувалися під час банківської кризи у 1989 році. При цьому інвесторів заспокоїло рішення декількох найбільших центральних банків світу, у тому числі Федеральної Резервної Системи (ФРС) США, Центрального банку Європи і Банку Японії, об’єднати свої зусилля у протистоянні глобальній фінансовій кризі і надати банкам великий об’єм ресурсів через аукціони рефінансування.

Так ФРС США прийняла рішення збільшити на 180 млрд. дол. ліміт домовленості про валютні свопи з центральними банками країн. Іншими словами, США вирішили влити капітал у світовий ринок через центральні банки. Внаслідок таких дій фінансування Європейського центрального банку було збільшено на 55 млрд. дол. – до 110 млрд. дол., центрального банку Швейцарії – на 15 млрд. дол. (до 27 млрд. дол.). Розмір свопу з центральним банком Японії склав 60 млрд. дол., Банком Англії – 40 млрд. дол., Банком Канади – 10 млрд. дол. Постає питання: чому уряд США, маючи такі кошти, не попередив банкрутство банку Lehman Brothers, яке збільшило американську і світову фінансові кризи? Хоча, пізніше, ФРС США таки надала кредит у розмірі 85 млрд. дол. страховій компанії AIG, щоб попередити її банкрутство.

До речі, цікавим фактом є опубліковані американськими ЗМІ доходи керівних менеджерів Lehman Brothers і Merrill Lynch, які довели ці фінансові структури до банкротства. Так, голова ради директорів Lehman Brothers Річард Фалд за минулий рік заробив не менше 45 млн. дол., а екс-керівник Merrill Lynch Стенлі О'Ніл пішов у відставку, отримавши бонус у розмірі 161 млн. дол.

Банкрутство Lehman Brothers сколихнуло не тільки світові ринки, а й без того не дуже розвинений фондовий ринок України і спричинило паніку серед інвесторів. Внаслідок фінансової кризи іноземні інвестори заморозили свої інвестиційні програми в країнах, що розвиваються і переключилися на більш ліквідні, порівняно з українськими, іноземні цінні папери. У результаті зниження вартості акцій, відсутності великих продавців і покупців на ринку, об’єми торгів значно зменшилися, а внутрішні інвестори виявилися неспроможними підтримати вітчизняний фондовий ринок. Саме це спричинило зниження індексу ПФТС протягом одного тижня на 12% або його спаду до рівня початку грудня 2006 року, проте значне падіння в подальшому створило сприятливі умови для купівлі акцій, що у підсумку все ж таки підтримало ринок.

Деякі експерти стверджують, якщо зараз скупити здешевлені акції, то в перспективі, через декілька років, вони принесуть хороший прибуток, зокрема такі інвестиції могли б здійснити відповідні державні структури.

Також варто звернути увагу на реакцію банківської системи на світову фінансову кризу. Слабким місцем банківської системи України є відсутність досвіду поведінки в ситуації нестабільності на світових ринках. Фінансова криза може суттєво пригальмувати розвиток вітчизняних банків і збільшити вартість кредитів. Проблеми з ліквідністю, які переживають світові ринки змушують банки обачніше планувати нарощування своїх активів.

Експерти стверджують, що українські банки не відчують на собі впливу американської іпотечної кризи, оскільки в основному ресурсна база банків складається із ресурсів населення та підприємств, а ліквідність найбільших банків задовольняє усі вимоги банківського нагляду. Варто також зазначити, що постійні звинувачення банків в ігноруванні операцій з похідними цінними паперами на фондовому ринку та зосередженні на класичних банківських продуктах -- консерватизмі, в умовах наявної світової фінансової кризи, є невиправданими, так як подібні операції за своїм змістом більше схожі на фінансові „піраміди”, ніж на реальну допомогу розвитку економіки країни.

Не дивлячись на труднощі пов’язані із залученням ресурсів, виходом для банків може стати залучення стратегічних інвесторів. Український банківський ринок надалі залишається привабливим для західних інвесторів через низьку ступінь проникнення послуг, що є перспективою активного розвитку.

Реакція українського фінансового ринку на міжнародні кризи є свідченням того, що Україна є частиною глобальної економічної системи. Тому всі процеси, які відбуваються на світових ринках, відображаються певною мірою і на вітчизняному ринку. Окрім того на фондовий ринок значно вплинув воєнний конфлікт між Росією та Грузією. І все ж, варто зазначити, що криза в Україні спричинена не лише зовнішніми, а й внутрішніми чинниками. Серед них варто виокремити політичну нестабільність та невизначеність, високий рівень інфляції, корупції та тіньової економіки. Хоча деякі іноземні інвестори вже встигли призвичаїтися до таких умов діяльності на українському фінансовому ринку.

Ситуація у фінансовому секторі США та у світі в цілому розвивається за песимістичними прогнозами, у результаті чого вся система переживає кардинальні зміни і вже не буде такою як раніше.

Саме тому багато експертів оптимістично настроєні на перспективу здійснення інвестицій в золото, оскільки цінність золота в великій мірі виникає від того, що інвестори сприймають його як інструмент захисту від різного роду фінансових ризиків. А політична нестабільність робить золото особливо привабливим об’єктом інвестицій, оскільки це достатньо компактний і надійний спосіб зберегти багатство.

(Журнал "Золотий резерв", №4, жовтень 2008 р.)