Ватикан – центр католицького світу, що об'єднує понад 1 млрд. чол. Це теократична держава, побудована на засадах канонічного права. Вищим органом законодавчої та виконавчої влади є Комісія, яка очолюється і призначається папою. Понтифік є главою держави і володіє всією повнотою влади, він обирається довічно колегією (конклавом) кардиналів, що не досягли 80 річного віку, більшістю 2/3 голосів. Главою уряду є державний секретар, який теж призначається папою. Окрім понтифіка є дорадчі органи: Священна колегія кардиналів і Синод єпископів. В останньому представлені патріархи і деякі голови католицьких церков східного обряду, обрані представники національних єпископських конференцій і релігійних орденів, кардинали-керівники римських згромаджень (постійних комітетів) та інші особи, які призначаються папою.
Ватикан живе за рахунок внесків, що надходять від католицьких церков різних країн світу, доходів від туризму (продаж поштових марок і сувенірів, карбування монет, оплата музейних екскурсій) та від реалізації великої кількості друкованої продукції. Крім того, капітали Ватикану вкладені у промисловість Італії та інших країн. Одним з джерел доходу є „десятина” –відрахування від орендної плати за землі, що належать церкві в країнах католицького світу. Власної промисловості немає (за винятком поліграфічної), сільське господарство не ведеться, податкова система відсутня, а статистичні дані про структуру економіки не публікуються.
Окрім того Ватикан має свій власний банк – Центральний банк Ватикану (Istituto per le Opere di Religione (I.O.R.)) або інакше кажучи Інститут у справах релігії. Він був заснований у 1887 році. Згодом у 1989 році він був реорганізований, і в даний час здійснює операції міжнародного характеру. Бюджет цієї організації обчислюється мільярдами доларів. Він був названий одним з найбільш закритих фінансових установ у світі. Банк, як відомо, управляє коштами, такими, як щорічні пожертвування людей з цілого світу „Гріш Петра” (Peter's Pence), які використовуються для розвитку релігійних, гуманітарних, соціальних справ, а також для підтримки діяльності Святого Престолу. Банк також управляє фондами, які довірені йому релігійними орденами, та особами, пов'язаними з Ватиканом. Однак, характер і масштаби цих коштів і конкретні угоди не розголошується.
У зв’язку з відсутністю офіційної інформації, банк часто виступає об’єктом обговорення і гласності. Так, у середині 1970-х років, банк Ватикану фігурував у скандалі пов’язаному з сіцилійським фінансистом Міхеле Сіндона (Michele Sindona). Синдома уклав угоду між Святим Престолом і компанією Marcinkus про спільне володіння активами і інвестиціями. Коли фінансова імперія Синдома руйнувалася, Ватикан зазнав втрат, оцінених в десятках мільйонів доларів, а Синдома пізніше помер в Міланській в'язниці після того, як в його каву було підсипано ціанід.
Наступне десятиліття принесло інший скандал, більше ватиканських втрат, і смерть іншого колишнього фінансового радника. У 1982 році найбільший італійський інвестиційний банк Banco Ambrosiano банкротував. У той час, банк Ватикану володів часткою цього банку, а також був партнером в багатьох угодах з його президентом Роберто Кальві (Roberto Calvi). Ватикан відхиляв будь-які звинувачування, але погодився сплатити 244 мільйони доларів кредиторам Banco Ambrosiano як визнання моральної причетності до банкрутства банку. Архієпископ Мартінкус (Marcinkus) уникав арешту і постійного судового розгляду, вимагаючи дипломатичного імунітету. А Кальві був знайдений повішеним в Лондоні при таємничих обставинах в 1982. Спочатку висувалася версія самогубства, а пізніше п'ять чоловік пішли під суд в 2006 році за звинуваченням в його вбивстві.
Архієпископ Мартінкус також згадувався у справі про незаконне привласнення Ватиканом і Францисканським орденом коштів вкрадених хорватськими нацистами з концентраційного табору жертв Голокосту 1941-1945 рр. З цього приводу було відкрито судову справу проти Ватикану та Францисканського ордену, позивачами виступив концентраційний табір живих сербів, євреїв та їхніх родичів, а також організацій, що представляють понад 300000 жертв Голокосту та їх спадкоємців.
Після того, як Мартінкус звільнився, Ватикан запрошує для управління банком світських фінансових експертів (тобто, не священиків або членів релігійної спільноти). За фінансами як банку, так і міста Ватикану зараз спостерігає економічна комісія з 15 кардиналів.
Ватикан, безперечно, є цікавим об'єктом для дослідження і вивчення, оскільки являє собою державу, яка ефективно функціонує без податкової системи, власної промисловості і природних ресурсів.
Незважаючи на невелику територію, яку він займає, Ватикан як в минулому, так і тепер продовжує відігравати важливу роль у міжнародному політичному й економічному житті, так як має значний вплив на католицьке населення світу, концентрує величезні фінансові ресурси і бере участь у вирішенні важливих проблем світового масштабу, – це, у свою чергу, розкриває історичний аспект його функціонування. Держава не має власної промисловості, населення не займається сільським господарством, але його участь у світовій економіці відчутна, оскільки він є значним власником капіталу, землі та має добре налагоджені зв'язки з міжнародними організаціями і банками, – у цьому і проявляється економічна активність і сила держави.
Марія Созоник
Журнал "Золотий резерв" № 7, червень 2009 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар