12 лютого 2009

Кум, брат, сват та їхні діти: національні особливості добору персоналу банку


Сучасна банківська система характеризується відбором на роботу у банки дедалі молодшого персоналу, який краще сприймає нововведення і легше навчається. Характерним також є досить швидкий кар’єрний ріст і витіснення з банків „старшого покоління”. Проте, і доля, і перспективи молодих та амбітних працівників часто супроводжується великими навантаженнями і стресами від прийняття важливих фінансових рішень. Варто зазначити, що швидкий розвиток банківської системи за своїми темпами не співпадає з підготовкою відповідних спеціалістів, що зумовлює дефіцит останніх практично в кожному банку.


Для сучасних банківських менеджерів головною метою діяльності є отримання прибутку, де працівники розглядаються як один із ресурсів, таких як основні засоби та електроенергія, а головним принципом їх відбору є дешевизна. Для тих банків, які займають домінуюче становище на ринку і, для яких головним завданням є вдосконалення своєї діяльності, особливу роль відіграє рівень кваліфікації персоналу, його зовнішній вигляд, система навчання і підвищення кваліфікації. А право вибору, бути ресурсом чи кваліфікованим працівником, належить тільки вам особисто.

За даними НБУ, на кінець 2007 року середньооблікова чисельність банківських працівників становить 244 686 чоловік, що на 21% більше ніж у попередньому році (201 637). Згідно річних звітів банків за 2006 рік можемо отримати такі дані про величину витрат, які несуть банки на утримання своїх працівників:




Як бачимо, позитивною тенденцією для працівників (але не для банків) є зростання витрат на персонал за рік, проте це швидше пов’язано з розширенням філійних мереж банків і зростанням кількості персоналу, і в меншій мірі – зі зростанням заробітної плати. Крім того, не секрет, що зарплата управлінського персоналу набагато вища від зарплати простих працівників. А ще в Україні зовсім не спрацьовує правило: „чим більший банк – тим більша зарплата”, але у 2006 році близько 60% банківського персоналу були працівниками 10 найбільших банків України (зі 169 банків).

Новосад Наталя Федорівна, керівник служби по роботі з персоналом ЛФ «Укрексімбанку»:

"Наш банк є державним і тому зарплати у нас не є надто високі, проте, існує система преміювання за результатами роботи. Характерним для нашого банку є низька плинність кадрів, а за рік ми можемо набирати на роботу близько 20 нових людей. Переважно це є випускники навчальних закладів з вищою освітою, яких ми набираємо спочатку на посаду касирів, а поступово у міру проявлення ними хороших якостей і бажання працювати, їх чекає кар’єрний ріст. Так майже всі керівники відділень і структурних підрозділів нашого банку починали свою кар’єру саме з касирів. Також, вато зазначити, що зовсім неправдивою є інформація, що ми надаємо перевагу у прийнятті на роботу чоловікам, в загальному співвідношення працюючих у нас чоловіків і жінок складає відповідно 45% і 55%, причому багато керівних посад займають жінки".

Як влаштуватися на роботу в банк? Можна назвати такі три варіанти:

1. Кум, брат, сват та їхні діти. Я почала з цього варіанту тому, що за своїм віком у банківських традиціях України він є найстарший. Оскільки, після розпаду Радянського Союзу, розпочався процес формування нової приватної банківської системи, робочі місця в якій, у зв’яку з відсутністю досвідчених керівників, займали колишні політичні (партійні та комсомольські) „активісти”, економісти та інженери, а всі інші робочі місця займали їхні родичі, яким після закриття підприємств теж не було де працювати. В той час запорукою успіху для майбутніх банкірів був вислів: „опинитися в потрібний час, у потрібному місці”. Ці кадри сьогодні утворюють „стару гвардію” банківництва, яка встигла отримати вищу економічну чи юридичну освіту (переважно другу в їхньому житті, що досить похвально), і зараз вони займають високі управлінські посади.
На щастя, для великої кількості майбутніх працівників банків, цей спосіб підбору кадрів поступово вимирає, і на його зміну приходять інші. Хоча, ще дуже часто він дає про себе знати, а найбільшим його недоліком є те, що родичі і знайомі, яким ви хочете допомогти у влаштуванні на роботу, не завжди відповідають тим високим стандартам, яким повинна відповідати решта працівників банку. Правда і тут вже знайшли вихід із ситуації – створюються такі посади, які потрібно просто „займати”, а всю роботу виконують інші працівники.
2. Конкурсний відбір. Відбір персоналу в банк здійснює, переважно, той структурний підрозділ банку, а точніше його керівник, в якому є вакантне місце, а працівники відділу кадрів, в кращому випадку, приймають у цьому участь, в гіршому – просто здійснюють документальне оформлення обраного кандидата на посаду. Також у цьому процесі бере участь і служба безпеки банку, яка перевіряє особисті дані кандидата на предмет кримінального минулого чи просто правопорушень. У цій галузі особливо відзначається Правексбанк, служба безпеки якого застосовує у своїй роботі детектор брехні.
Попередній конкурсний відбір починається з вивчення даних кандидатів і їх резюме. Важливим моментом є правильне написання і оформлення резюме, оскільки, через неточності або через занижену самооцінку, вас, як кандидата, можуть відкинути ще на першому етапі – тому варто звернути увагу на існуючі загальні вимоги і рекомендації щодо написання резюме. Після того, відібрані кандидати проходять співбесіду, на якій вам необхідно показати особисті якості і безперечно знання, в залежності від посади, на яку претендуєте. У все більшій кількості банків, обов’язковою умовою є знання іноземної мови, що зумовлено приходом іноземних інвесторів на банківський ринок України.

Часто, при прийомі на роботу у відділ кредитування, банки проводять тестування з математичних і логічних завдань, а також кандидати повинні володіти знаннями про кредитний цикл, визначення платоспроможності позичальника, оцінка застави, аналіз діяльності підприємства, а також вміти спілкуватися з клієнтами і чітко висловлювати свою думку письмово. Умови конкурсного відбору набагато лояльніші або взагалі відсутні для тих, хто влаштовується на роботу в банк за пунктом 1.

Папірко Надія Казимирівна,

керівник сектору по роботі з персоналом ЛФ АКБ „Укрсоцбанку”:

„Нам потрібні молоді, цікаві, ініціативні працівники, які не тільки знають усі банківські продукти, а й вміють їх продати, вміють спілкуватися з клієнтом і переконувати його у перевагах певного продукту. Також кандидат на роботу повинен мати вищу економічну освіту, згідно класифікаційних вимог банку, існує вікове обмеження на керівні посади – не більше 35-45 років. Наш банк щороку проводить всеукраїнську студентську олімпіаду з банківської справи, яка виявляє не тільки теоретичні знання, а й особисті якості студентів. Переможці, крім грошової винагороди (6, 4 і 2 тис грн.) і золотих зливків, мають право працевлаштування, проходження практики в банку, а 100 найкращих формують кадровий резерв, і їм надається перевага при зайняті вакантних посад”.

Проте, навіть відповідність усім вимогам банку не гарантує вам зарахування у штат працівників, оскільки у банківській сфері широко поширений випробувальний термін, якому передує стажування (оплачуване або неоплачуване). Це пояснюється не тільки перевіркою вашої професійної придатності, а й тим, що кожен банк має власні цілі і стратегію діяльності, програмне забезпечення, посадові інструкції і внутрішньобанківські положення стосовно конкретного виду роботи. Не знаючи цього, ви не зможете приступити до самостійної роботи, особливо з клієнтами, які добре відчувають невпевненість і незнання, що може зашкодити іміджу цілого банку.

3. Рекрутингові агентства.

Великі банки, з хорошими прибутками, можуть дозволити собі і такий спосіб пошуку кадрів як скористатися послугами рекрутингових агентств, оскільки пошуком професіоналів повинні займатися професіонали. Якщо відділ кадрів банку не є професійним „археологом кадрів”, то банку доведеться заплатити 20-25% річного доходу знайденого спеціаліста. Самі ж кандидати не платять за пошук роботи – дефіцит кадрів змінює умови на ринку праці.

Пенцак Тарас Григорович,

керуючий центральним відділенням АКБ „Форум” у м. Львів:

„Найбільше у майбутніх працівниках нашого банку ми цінуємо досвід роботи. Навіть один рік роботи в банку дає кандидату суттєву перевагу, оскільки всі банківські продукти є подібними, а певних особливостей роботи можна навчити за короткий період. Тому серед банків поширений хедхантинг (headhunting, полювання за головами) – переманювання конкретного спеціаліста з одного банку в інший. Не є таємницею, що перевага надається молодим хлопцям, а не дівчатам, бо ті не йдуть у декретну відпустку, а ще досвід показує, що клієнти-позичальники краще співпрацюють з кредитними експертами-чоловіками, а не жінками. Хоча на інших посадах в банку є місце і для жінок”.

В українському суспільстві здавна побутують затерті стереотипи про те, що „банкір – це престижно”. Згідна, коли банкір – це власник банку або принаймні керівник хоч якогось структурного підрозділу, всі інші посади у банку (не керівного, а виконавчого характеру) більше асоціюються з роботою клерка, якого, проте, теж всі називають „банкіром”. Тому, подаючи резюме в банк, ви повинні бути готовими до восьми годинного робочого дня перед комп’ютером, серед великої кількості документів, з повним усвідомленням важливості прийнятих вами рішень, оскільки за простими цифрами стоять чужі гроші, за які ви несете відповідальність, і в гіршому випадку при тому всьому з усмішкою і безмежною любов’ю, ви обслуговуєте не завжди доброзичливих клієнтів. От така престижна робота в банку, яка тільки через рік-два може змінитися у результаті вашого кар’єрного росту, який досить успішно декларують усі банки, хоча, в кінцевому результаті, часто запрошують на керівну посаду „переманеного” спеціаліста або ще гірше – родича.

(Журнал "Золотий резерв", №3, червень 2008 р.)

Немає коментарів:

Дописати коментар