В умовах жорсткої міжбанківської конкуренції і зниження довіри до банківської системи, для прийняття економічно обґрунтованих рішень щодо співпраці з банками, клієнти потребують об’єктивної інформації про фінансовий стан банків. Оскільки переглядати фінансові звіти кожного українського банку є можливим не для кожного українця в міру його економічної обізнаності, доступу до такої інформації чи обмеженості часу прийняття рішення, досить поширеним є зважування на рейтинги банків. І якщо колись одним з основних рейтингів для клієнтів була позиція банку в статистиці НБУ за величиною капіталу, активів чи залучених ресурсів або так звані „народні рейтинги”, то в період широкого інформування про зниження рейтингів українських банків світовими рейтинговими агентствами, усі почали звертати увагу саме на останніх.
Міжнародні рейтингові агентства Moody's, Standard and Poor's і Fitch Ratings монополізували рейтинговий бізнес усього світу. Керуючись власними критеріями, агентства часом необ’єктивно, але достатньо впливово і авторитетно, присвоюють рейтинги компаніям, цінним паперам і навіть країнам. Достойних конкурентів у „трьох китів” поки немає, тому інвестори і навіть грошові регулятори більшості держав змушені керуватися їх оцінками.
Рейтинги міжнародних агентств (у кожного з яких власні секретні або частково відкриті математичні формули і методики) використовуються інвесторами всього світу для визначення надійності позичальників, перспектив і можливих ризиків при роботі з ними. За довгі роки роботи Moody's, Standard and Poor's і Fitch Ratings настільки зарекомендували себе об'єктивними арбітрами фінансового ринку, що при одному погляді на кредитний рейтинг того чи іншого емітента ставало зрозуміло, чи може він виконати свої зобов'язання в повній мірі, чи буде виплачувати дивіденди і погашати борги.
Основа для появи рейтингових монополістів була закладена ще в 1975 році – тоді Комісія з цінних паперів США дозволила компаніям здійснювати певні фінансові операції тільки на підставі рейтингів, привласнених «національно визнаною статистичною рейтинговою організацією» (NRSRO). На початку 1980-х років в організацію входило 7 агентств, однак вже у 90-их роках їх залишилося всього три. Довіра до них поступово зміцнювалася, на їх оцінки і прогнози стали покладатися в Європі та СНД.
Історія рейтингового агентства Moody's розпочалася з публікації у 1909 році книги Джона Муді про цінні папери залізничних компаній, у якій він оцінив ступінь фінансових ризиків за допомогою буквеного коду. Ця ідея привернула увагу інвесторів, і Муді в тому ж році в Нью-Йорку заснував рейтингове агентство, якому дав своє ім'я. У 1914 році агентство почало присвоювати рейтинги боргових зобов'язаннь американських міст та інших муніципальних утворень, а у 1924 рейтинги Moodys охоплювали уже майже 100% американського фондового ринку.
Агентство Standard & Poor `s (S & P) розпочало діяльність з присвоєння рейтингів тільки в XX столітті, однак історія компанії починається в 1860 році. Її "батьком" вважають головного редактора галузевого залізничного видання American Railroad Journal Генрі Пура. Він проголосив принцип "права інвестора на інформацію" і на підтвердження своїх переконань організував компанію, яка зайнялася систематичною розсилкою фінансової інформації. Співзасновником нині всесвітньо відомого агентства став Лютер Блейк. У 1906-му він заснував компанію Standard Statistics Bureau, яка стала надавати американським компаніям різну фінансову інформацію про ризики на фондових біржах і згодом присвоювати рейтинги. У 1941 році в результаті злиття Standard Statistics Bureau з компанією, заснованою Генрі Пуром, виникло агентство Standard & Poors. У 1966 році S & P придбала видавнича корпорація MGraw-Hill, Inc.
Агентство Fitch Ratings було засновано Джоном Фітчем у 1913 році. Компанія, як і два інших найбільших світових рейтингових агентства, почала свою діяльність з публікації детальної фінансової статистики, споживачами якої були гравці Нью-Йоркської фондової біржі. У 1924 році експерти компанії ввели в обіг нині відому всьому світу буквену рейтингову шкалу (від AAA до D), яка незабаром була визнана зручним і надійним інструментом для присвоєння рейтингів і іншими агентствами. У 1997 році Fitch злилося з лондонською компанією IBCA Limited.
У рейтингових агентствах існують такі етапи присвоєння рейтингу: звернення за рейтингом, призначення команди аналітиків, збір інформації, зустріч з керівництвом (менеджментом), рейтинговий комітет, інформування емітента про присвоєння рейтингу, поширення інформації про рейтинг (за згодою клієнта), моніторинг рейтингу. Причому слід звернути увагу на те, що інформація, на основі якої розраховується рейтинги не завжди об’єктивна, так як сам банк надає її до агентства і можливості для її перевірки суттєво обмежені, оскільки рейтингові агентства самостійно не проводять аудиту своїх клієнтів, так само їм не може бути доступна на 100% достовірна інформація від аудиторів банку, так як вона є комерційною таємницею. Тому тут відіграє роль інший рейтинг – рейтинг аудиторської компанії. На сьогодні у лідерах з аудиту є так звана „велика четвірка” аудиторських компаній – чотири найбільших у світі компанії, які надають аудиторські і консалтингові послуги: «ПрайсуотерхаусКуперс» (PricewaterhouseCoopers), «Делойт Туш Томацу» (Deloitte Touche Tohmatsu раніше «Deloitte & Touche»), «Ернст енд Янґ» (Ernst&Young) та «КПМГ» (KPMG – це абревіатура, що складається з початкових букв імен засновників компанії) у діяльності яких є такоє свої позитивні і негативні сторони.
Принцип побудови рейтингових шкал у всіх міжнародних агентств однаковий. На верхній ступені шкали знаходиться оцінка, що означає найвищу надійність (ААА або Ааа). За ним слідує рейтинг "дуже висока надійність" (АА або Аа), і так далі аж до оцінки "дефолт" (D або С). Відмінність тільки у використовуваних буквах і цифрах якщо S & P і Fitch застосовують тільки великі латинські букви і знаки „+” або „-”, то міжнародною шкалою Moodys використовуються малі літери, також цифри 1,2,3, які означають якість в рамках даного рейтингу. Наприклад, оцінка, привласнена агентством Fitch на рівні BB +, є еквівалентною рейтингом від Moodys Ва1. Кожна рейтингова шкала має умовну лінію поділу на оцінки "інвестиційного" і "спекулятивного" рівня.
Вартість отримання рейтингу в найбільших міжнародних агентств складає від 30 до 100 тисяч доларів. Щорічне підтвердження або перегляд рейтингу обходиться в середньому на 20% дешевше, ніж первинне рейтингування. В отриманні рейтингів банки та інші організації звичайно зацікавлені, так як хороші рейтингові оцінки створюють позитивний імідж серед іноземних партнерів та інвесторів, що дозволяє банкам залучати фінансові ресурси з-за кордону у вигляді кредитів чи за рахунок випуску і продажу власних облігацій. Відповідно рейтингові агентства працюють за кошти організацій, яким вони присвоюють рейтинги, і за кошти їх конкурентів.
З боку приватного сектору на „велику трійку” подали позов до суду пенсіонери з Каліфорнії Рональд і Саллі Грасс, вони витратили 40 тис. дол. на бонди Lehman Brothers, які мали дуже високі рейтинги, але, як виявилося згодом, не мали цінності. Подружжя Грасс стверджують в позовній заяві, що вони шукали надійні інвестиції і купили облігації Lehman Brother через те, що агентства надали бондам рейтинг "А". У свою чергу рейтингові агентства стверджують, що не можуть нести відповідальності за прийняті позивачами інвестиційні рішення.
Від діяльності провідних рейтингових агентств постраждала як Україна, так і її банки. Важко сказати з вини першої чи других розпочався процес зниження рейтингів („курка чи яйце”), але варто зазначити, що рейтинг банку не може бути вищий ніж суверенний рейтинг країни, в якій він знаходиться. Нагадаємо, перший гучний скандал навколо рейтингової теми спалахнув ще навесні 2008 року. Тоді агентство Standard & Poor's, незважаючи на аргументи Нацбанку та інших органів влади, опублікувало негативний прогноз щодо банківської системи України. Безумовно, восени почалася криза, і стан банків погіршився. Однак навесні 2008 року про це ще не було відомо. Своє рішення S & P пояснило тоді політичною кон'юнктурою і складними російсько-українськими відносинами. Думки експертів розділилися, одні звинувачували агентство в упередженості, а інші стверджували, що рейтингові агентства базують свої висновки на глибокому аналізі фінансової звітності тому назвати їх необґрунтованими не можна. У той же час, чим авторитетніше агентство, тим більш упереджено воно присвоює рейтинги.
Статистика свідчить, що у III кварталі 2009 року міжнародне рейтингове агентство Fitch Ratings знижувало рейтинги банків удвічі менше, ніж у попередні три місяці – кількість знижень рейтингів банків у світі скоротилася з 94 в II кварталі до 41 в III кварталі 2009 року. При цьому кількість позитивних рейтингових дій з липня до жовтня склала 24%, у той час як в II кварталі Fitch поліпшило рейтинги тільки 7% банків.
Рейтингові дії щодо українських банків у III кварталі також були дещо кращими, ніж у попередні місяці. Проте якщо у світі рейтинги фінустановам стали знижувати вдвічі рідше, то в Україні скорочення склало тільки 20%. Так, якщо три міжнародних рейтингових агентства Fitch Ratings, Standard & Poor's і Moody's Investors Service в II кварталі знизили рейтинги 10 українських банків, то вже в III кварталі – всього 8. З липня до жовтня цього року Fitch знизило індивідуальні рейтинги УкрСиббанку, Укрсоцбанку, банку "Форум" та Індустріалбанку. Пониження рейтингів від компанії Moody's торкнулося ОТП Банку, Райффайзен Банку Аваль, "VAB Банк і ПУМБ. Standard & Poor's рейтинги в III кварталі не знижувало.
На початок листопада 2009 року агентство Fitch Ratings знизило довгострокові рейтинги дефолту емітента ("РДЕ") України в іноземній і національній валюті з рівня "B" до "B-" з "Негативним" прогнозом. В офіційному повідомлені агентства причинами такого зниження стали відхилення від виконання зобов’язань взятих перед МВФ, а також підвищення соціальних стандартів, які призведуть до підвищення бюджетного дефіциту. Тому Fitch вважає, що є підвищений ризик, що Україна може в більш значній мірі вдатися до монетарного фінансування (за рахунок надання НБУ ліквідності банкам), тобто фактично до друкування грошей, а наслідки цього мабуть не потрібно пояснювати навіть інфляційнопідкованому пересічному українцю.
Внаслідок зниження рейтингу України знизились і рейтинги дев'яти українських банків іноземній валюті з рівня "В" до "В-" з прогнозом "Негативний". До їх числа потрапили Укрсиббанк, Укрсоцбанк, Форум, ПроКредит Банк (Україна), ПРАВЕКС-БАНК і ВТБ Банк (Україна), а також ПриватБанк і державні Ощадбанк та Укрексімбанк. Fitch Ratings знизило довгострокові рейтинги в іноземній і національній валюті також трьох міст: Києва, Одеси і Харкова з рівня "B" до "B-", прогноз "Негативний". Не варто забувати, що питання з проблемними кредитами в Україні зовсім не вирішене, а подальша девальвація гривні може посилити проблему з якістю активів банків.
Немає коментарів:
Дописати коментар