ПОДАТКОВИЙ РАЙ

Гроші як енергія – ні звідки не беруться і ні куди не зникають і при цьому завжди кудись рухаються. Тому, якщо в когось їх поменшало в наслідок певних обставин, то в когось їх точно стало більше. Побороти такий принцип стараються розвинуті економіки, в яких, внаслідок світової фінансової кризи поменшало грошей, шукаючи кошти в офшорних зонах і в неплатників податків. Офшорний бізнес став невід’ємною частиною світової економіки, у чиєму полі, за оцінками міжнародних експертів, обертається близько 50% світового ВВП.

Слово "офшор" походить від англійського offshore – "поза берегом", тобто "той, що знаходиться на деякій відстані від берега", і означає території, на яких діє пільговий режим оподаткування. Офшор – території, які забезпечують пільговий режим для фінансово-кредитних операцій із закордонними учасниками в іноземній валюті. Згідно українського законодавства офшорною зоною визнаються території внесенні до списку офшорних зон затверджених Кабінетом Міністрів, проте існує безліч інших території, які за своєю сутністю є офшорними. 

У світі існує приблизно 48 регіонів, які можна вважати “податковим раєм”, але не всі вони є привабливими для ведення бізнесу. Деякі країни знаходяться у важкодоступних регіонах, не мають систем інтернаціонального зв’язку, у них діють обмеження на обмін валют і т.ін. В інших юрисдикціях прийнято строгі закони стосовно податків на доходи іноземних компаній. За кількістю офшорних компаній світовими лідерами є Антильські Острови, Бермудські Острови, Британські Віргінські Острови, Кайманові Острови, Кіпр, Ліхтенштейн. Так, на Кіпрі з 1975 до 2008 року було зареєстровано більше 50 тисяч офшорних компаній, прибуток від яких складає понад 200 млн. дол. США на рік. Приблизно такий самий прибуток Антильські Острови отримують за рахунок 30 тис. зареєстрованих компаній. На Кайманових Островах створено близько 25 тис. компаній. З 1997 до 2008 року на Британських Віргінських Островах зареєстровано понад 50 тис. офшорних компаній, приблизно три – на кожного жителя острова (примітно, що населення адміністративного центру Віргінських Островів Род Тауна складає 4 тис. чоловік). На Бермудських Островах щорічний прибуток від зареєстрованих офшорних компаній до середини складає понад 25% валового національного доходу (250 млн. дол. США), а всі доходи від міжнародної фінансової діяльності складали понад 40% ВВП країни. 

Державна податкова адміністрація України виявила, що за 2008 рік 68 українських фірм здійснили імпортні операції через фірми, зареєстровані в офшорних зонах, на загальну суму 64 млн. грн. Найбільшими імпортерами з офшорних зон стали компанії Ліберії, Багамських островів, Белізу, Британських Віргінських Островів, Бахрейну. Експортні операції через офшорні зони здійснювали 262 компанії України на загальну суму 3,64 млрд. гривень. Зокрема, найбільші обсяги експортованої продукції направлялись на адреси компаній, які зареєстровані в офшорних зонах Британських Віргінських островів, Гібралтару, Белізу, Багамських островів.

Значне місце в офшорній діяльності займає офшорний банківський бізнес (ОББ). Офшорним банкам заборонені тільки дві речі – банківське обслуговування резидентів країни реєстрації банків та використання в банківських розрахунках національних валют країни реєстрації банків. Але й ці заборони мають свої особливості, а тому досить відносні. 
По-перше, солідні офшорні банки за спеціальним дозволам місцевої адміністрації допускаються до обслуговування резидентів країни реєстрації. По-друге, офшорний бізнес – це валютний бізнес у вільно конвертованій валюті, тому у офшорних банків немає зацікавленості в розрахунках в національних валютах країн реєстрації. По-третє, взаємні операції офшорних банків в країнах реєстрації вважаються офшорними, тобто допустимими для них, а саме ці операції і являють єдиний інтерес в країнах реєстрації для таких банків. На тлі переваг, що надаються ОББ, зазначені обмеження діяльності офшорного банку нівелюються зовсім.

Офшорні банки ведуть фінансову та банківську діяльність в середовищі, вільному від податкового контролю та контролю над обміном валюти, тобто в безподаткових зонах і зонах з низькими податками, зазвичай званих офшорними фінансовими центрами, ці умови часто також включають сприятливе банківське законодавство, менш жорстке, ніж у більшості держав. 

Доцільно виділити такі переваги офшорних банків: 1) низькі засновницькі та адміністративні витрати. 2) великі податкові пільги в країнах реєстрації; 3) повне звільнення операцій від місцевого валютного контролю та безперешкодне відкриття та ведення валютних рахунків як у країнах їхньої реєстрації, так і за кордоном; 4) підвищена конфіденційність операцій офшорних банків та їхніх клієнтів. 5) офшорні банки вільні від дотримання жорстких норм місцевого банківського регулювання. 6) мультивалютна маневреність вкладів. 7) доступ до міжнародної мережі банківських кореспондентських рахунків. 8) пільговий доступ до міжнародного кредитного ринку. 

Засновниками офшорних банків традиційно виступають: провідні банки і транснаціональні корпорації, які з вигодою для себе використовують пільги та переваги офшорних банківських операцій; конгломерати дрібних і середніх фірм, організаційно пов’язаних один з одним, що використовують такі банки для обслуговування своїх внутрішніх розрахунків; окремі заможні фізичні особи, які з тих чи інших причин не довіряють стану в трастові управління стороннім особам, і засновують для цих цілей особистий або сімейний офшорний банк.

Але поряд з легальними існують й кримінальні цілі використання офшорних банків: вчинення і приховування податкових злочинів, маскування злочинних підприємств під респектабельні банки з країн з ефективним банківським контролем, здійснення фінансового шахрайства під прикриттям банківської діяльності, випуск фіктивних фінансових інструментів (чеків, депозитних сертифікатів, векселів). Нині масштаби податкового шахрайства в ЄС оцінюються в 200-250 млрд. євро.

Найбільшою популярністю серед українських бізнесменів при обслуговуванні операцій офшорних компаній користуються банки Прибалтики (Латвії, Литви, Естонії – у порядку зменшення популярності) і Кіпру. Це пов’язано з тим, що банки даних регіонів історично тісно працюють з бізнесменами з пострадянського простору. Також в цих банках досить великий відсоток персоналу володіють російською мовою. Останнім часом посилили вимоги, у тому числі і прибалтійських банків, у відношенні клієнтів як при відкритті рахунків офшорних компаній, так і при подальшій їх роботі з банками.

Варто зазначити, що Кіпр був офіційно вилучений зі переліку офшорних зон Кабінету Міністрів ще у 2006 році, проте на цій території надалі діють податкові пільги. Так, на Кіпрі податок на доходи складає 10% – найнижчий у Європі. Також сприятливий податковий режим передбачено для компаній, які одержують проценти від діяльності, що підлягає під визначення „звичайна комерційна діяльність (проценти від банківської діяльності, фінансування лізингу), тісно пов’зана зі звичайною комерційною діяльністю (проценти від дебіторів, що займаються торгівлею, проценти отримані страховими компаніями, проценти отримані банками на поточні рахунки тощо)”: їх одержувач сплачує лише податок на прибуток у розмірі 10%, тоді як при одержані процентів від іншої діяльності – 50% суми обкладають податком на прибуток за ставкою 10%, але при цьому компанія сплачує ще внесок на оборону в розмірі 10%.

Особливої уваги у діяльності офшорних банків заслуговує зберігання банківської таємниці. В деяких випадках анонімна офшорна компанія відкриває анонімний рахунок у анонімному офшорному банку. Таким чином досягається трирівневий захист комерційної інформації. Проведений аналіз показав, що у разі погіршення економічного становища і можливо збільшення податкового навантаження у суб’єктів господарювання зростає інтерес до офшорних зон, проте уряди різних країн також підвищують контроль за діяльністю офшорних зон і законністю сплати податків. Тому під тиском світової фінансової спільноти десять офшорних країн домовилися про те, що надалі будуть надавати відомості про іноземні компанії та підприємців, які користуються їхніми податковими пільгами. Відповідну угоду підписали Швейцарія, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако, Австрія, Андорра, Гонконг, Макао, Бельгія та Сингапур. Також Ліхтенштейн офіційно погодився взаємодіяти з Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) у сфері банківської прозорості, а також обміну інформацією з податкових питань. У рамках співпраці Ліхтенштейн розкриватиме інформацію про рахунки іноземних громадян на першу вимогу податкових служб. Тим самим країна відмовляється від одного з основних джерел доходу державного бюджету. Так, .лише у 2008 році банківські операції (більшість з яких припадала на зарубіжних клієнтів) приносили бюджету Ліхтенштейну понад третину всіх його доходів.

Діяльність компаній в офшорних зонах є методом податкового планування і зменшення витрат, проте є також способом проведення фіктивних операцій і відмивання доходів. Уряди багатьох країн намагаються обмежити нелегальну діяльність в офшорних зонах і стараються вводити жорсткіші умови реєстрації фірм і банків з метою наповнення власних офіційних грошових потоків реальної економіки. А розкриття конфіденційної інформації на вимогу податкових органів стає найбільш відлякуючим чинником для офшорних „діячів”.

Журнал "Золотий резерв", №1(10), лютий 2010.